Старкоостянтинівська середня школа №1 була збудована на честь 50-річчя Великого Жовтня в 1965 році. До цього школа була розміщена у двоповерховому будинку по вул. Пушкіна №52 (приміщення дореволюційної гімназії). 
В написанні історії школи взяв участь увесь педагогічний колектив. В процесі підготовки “історії школи” переглянуто і використано історичні документи, зв’язані із заснуванням і розвитком школи. До революції 1917 року в місті Старокостянтинові було три школи, міське двокласне училище, дві церковно-приходських школи і гімназія, яку утримував нотаріус Соколовський. Гімназія Соколовського існувала всього два роки і була закрита, тому що її власник збанкрутував. Гімназисти були переведені у новозбудоване приміщення (колишній будинок школи №1. Будинок нової гімназії збудував на власні кошти в 1909 році Тройнер (бувший фурман багатого поміщика, відставного генерала с. Гриценки, володіння Замчисько). В 1911 році гімназія була закрита, тому що смотрителю не вдалося добитися, щоб вона була переведена на державні кошти, а коштів, одержаних за право навчання від учнів, не вистачало на утримання вчителів і будинку. Однак існування гімназії зіграло позитивну роль в подальшому розвитку народної освіти в Старокостянтинівському повіті. Під впливом громадськості міська Дума примушена була підняти клопотання про відкриття гімназії, яку й відкрили в 1912 році на правах казенних. Гімназія проіснувала до1920 року. В 1921 році вона була перетворена в соціально-економічну школу. Ця школа існувала два роки, після чого була перетворена в семирічну трудову школу. З 1932 року школа стала середньою. Перший випуск 10-го класу відбувся в 1936 році. Під час Великої Вітчизняної війни будинок школи був повністю зруйнований. Вчителі разом з учнями власними зусиллями відбудували рідну школу. 
Школа №1 була єдиною середньою українською школою міста Старокостянтинова. В школі нараховувалось 1200 учнів, з яких 250 були вихованцями дитбудинків. Цих дітей осиротила війна. В школі було 32 класи, навчання проводилось у дві зміни. В 1947 році в місті вперше заграв оркестр середньої школи №1. Його керівником був Первак Василь Абрамович. Зацікавив спортивно-масовою роботою учнів учитель фізвиховання Сіпайло Леонід Дмитрович. Першість в області завоювали шкільні футболісти, вони ж були учасниками фінальних республіканських змагань. З відбудовою міста зростали нові приміщення, в яких розташовувалися восьмирічні та середні школи – Цукрозаводська №6 і №7 (сучасна №8). Частина учнів школи №1 була переведена в ці школи, а це дало можливість частково розвантажити її. 1956 рік, ХХ з’їзд КПРС констатував: в роботі школи найбільшою хибою є певний відрив навчання від життя, недостатня підготовленість тих, хто закінчує школу, до практичної діяльності. З’їзд визначив необхідним, щоб учнівська молодь одержувала в школі теоретичну і практичну підготовку до майбутньої праці в промисловості і сільському господарстві. При школі створено майстерні по обробці дерева – на 20 робочих місць, по обробці металу – на 25 робочих місць. Майстерні обладнані верстатами та інструментами на суму 24 тис.41 крб.В майстерні учні навчилися користуватися інструментами, виготовляти навчальні приладдя, проводити ремонт шкільних меблів і т.п. 
Силами учнів старших класів виготовлено 15 столярних верстатів, проведено огорожу шкільного подвір’я та дослідної ділянки 600 – погонних метрів, виготовлено ручки для лопат, сап, граблів, молотків, зроблені стелажі для шільної бібліотеки, силами учнів електрофіковано і радіофіковано школу, виготовлені карнізи для вікон, рамки для портретів, цей перелік виконаних робіт далеко не повний. Школа приймала активну участь у допомозі колгоспу “Шлях до комунізму” у збиранні врожаю: в 1955 році зібрано з 28 га 2864 ц картоплі, в 1956 році – 31,6 га – 3169 ц, в 1957 році – з 25,9 га – 2592 ц картоплі. Насаджено парк на площі 10 га. Комсомольською і піонерською організаціями школи в І кварталі 1958 року зібрано і здано державі 15,5 тонн чорного металолому. Значну допомогу подали учні колгоспові у розведенні водоплавної птиці (зібрано 2550 штук яєць). Школа виховувала і прищеплювала любов до праці, до науки і техніки. Школа і шкільний зал прикрашені картинами, які намалювали учні – члени художнього гуртка “Юний художник”. Старанно вирощував юних художників учитель Олександр Сергійови Маринич. Систематично при школі працюють гуртки: “Юний фізик” літературний, хоровий, хімічний, “Юний технік”, юннатів, активно працює духовий оркестр. Ініціативне, широке поле самодіяльності, зв’язок з життям – ось основні методи роботи колективу піонерів дружини імені Олександра Матросова. Велике значення у справі покращення роботи піонерської організації, перебудові методів її роботи мали рішення ХІІ з’їзду комсомолу та VІІІ пленуму ЦК ВЛКСМ. Міцно ввійшли в життя дружини численні свята: Свято школи, яке традиційно відмічається 30 серпня, Останній дзвінок – день закінчення навчання десятикласників, Свято врожаю – 20 жовтня, “Веселий Першотравень” – піонерське вогнище, походи в природу “Назустріч весні”, “Золота осінь”, “По рідному краю”. З 1956 року входить в традицію святкування дня народження піонерського загону, зустрічі з визначними людьми старших поколінь. 
У грудні місяці 1957 році при піонерській організації створено жовтенятську групу, до якої прийнято учнів 1-2 класів. Пожвавішала робота в піонерських загонах: збори загонів проводяться з врахуванням інтересів і бажань піонерів, широко запроваджено дух змагання, багато зборів проводиться у викладі цікавої, захоплюючої гри. Піонерська організація провела значну громадсько-корисну роботу. У 1958 році налагоджено тісний зв’язок з шефами військової частини.
